В України налічують близько 3 мільйонів людей з інвалідністю за даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Протягом півтора року повномасштабного вторгнення кількість людей з інвалідністю зросла на 300 тисяч.
Українське суспільство часто не знає, як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю. Саме тому зараз створюють все більше різноманітних гайдів та порад щодо коректного спілкування. Один із них розробили медіа Шо там? та проєкт RECOVERYua.
Існує перелік правил щодо того, як називати людей з інвалідністю / Фото Junseong Lee on Unsplash
Серед українців є чимало міфів стосовно того, як називати людей з інвалідністю, щоб "не образити", "пом'якшити поняття" тощо. Однак часто ці саморобні" та "народні" слова, навпаки, є образливими та неприпустимими.
Прочитайте, як правильно називати людей з інвалідністю та різні явища, пов'язані із цим.
Слова мають значення: як говорити
Неправильно: інвалід, людина з обмеженими можливостями, особлива людина, недієздатний, неповносправний, візочник.
Правильно: людина з інвалідністю.
Неправильно: візок, візочок, інвалідний візок, інвалідне крісло.
Правильно: крісло колісне.
Неправильно: сліпий, людина з вадами зору.
Правильно: людина з порушенням зору, людина з втратою зору (повною або частковою), незрячий або незряча (припустимий варіант).
Неправильно: глухий, людина з вадами слуху, глухонімий.
Правильно: нечуючий/нечуюча, людина з порушенням слуху, людина з втратою слуху.
Неправильно: прикута до ліжка людина, прикута до візка людина.
Правильно: людина з порушенням рухових функцій.
Важливо пам'ятати, що у мовленні на перше місце завжди потрібно ставити людину, а не її діагноз або порушення. Також не використовуйте образливу лексику: забудьте про слова "особливості", "вади" тощо.